Війна за війну.

Восени цього року мине вже 75 років з останнього залпу Другої світової війни. Війни, яка стала жахливим випробуванням для всього світу. Вже давно повернулися до дому солдати. Давно відбудовані міста та заводи. Розсипалися трухлявою іржею залишки смертоносної зброї тих часів. Та жива страшна гірка пам’ять людей. Пам’ять націй. І вона буде жити довіку.

Але не закінчилася війна інформаційна, яка з кожним роком стає ще більш безжальною та кровопролитною. Війна за історію, за пам’ять про ТУ ВІЙНУ!

Кремлівська Росія веде постійну інформаційну “історичну війну” з метою звеличування своєї ролі у перемозі над нацизмом та будь якими засобами заперечує роль Радянського Союзу, як одного з головних ініціаторів Другої світової війни. Країни, чий тоталітарний режим винен у масових вбивствах. Кремль сьогодення не може дозволити собі Таку Історію.

Ще у далекому 1945 році на урочистому прийому в Кремлі 24 травня, Сталін проголосив тост, який значною мірою пояснює природу російського імперіалізму та його цинічну пропагандистську сутність: “Я п’ю, насамперед, за здоров’я російського народу тому, що він є найвидатнішою нацією серед усіх націй, що входять до Радянського Союзу.., тому що він заслужив у цій війні загальне визнання як керівна сила Радянського Союзу серед усіх народів нашої країни”. Через 75 років, послідовником цієї тези про виключну велич російської нації, Путіним, на запитання журналістів про те, чи переміг би Радянський Союз у війні без України, було сказано: “Ми все рівно перемогли б у війні. Бо ми – народ переможців… Найбільших втрат у війні зазнала саме РРСФР – понад 70%… Війна була виграна насамперед за рахунок ресурсів Російської Федерації”. Але….

За офіційними даними, населення Української РСР в 1940 p. становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни Україна втратила близько 14 млн. населення. За прийнятими в Росії офіційними даними, загальні демографічні втрати всього СРСР у Другій світовій склали 26,6 млн. Тобто більш ніж половина людських життів, якими сплачено за перемогу – це життя Українців. Якщо Росія веде такі розмови стосовно своїх, за їх словами, “братів-українців”, то годі вже й казати про будь яку повагу до інших націй та історичну правду взагалі.

Росія дуже боїться історичної правди, боїться програти інформаційну війну. Та, незважаючи на популістські істеричні спроби нав’язати світовій спільноті СВОЮ ПРАВДУ – програє.

Історія – це не про минуле. І навіть не про сьогодення. Історія – це про майбутнє. Тому держави, що йдуть шляхом демократії, розуміють, що дозволивши Кремлю викривляти історію на власний імперський розсуд, можна втратити саму демократію як таку. Це неприпустимо.

На початку цього року, 19 лютого, Парламент Естонії ухвалив заяву “Про історичну пам’ять і фальсифікацію історії”, в якій засудив позицію Росії щодо історії Другої світової війни. Глава уряду Польщі у своїй промові сказав наступне: “Путін багато разів брехав про Польщу і завжди робив це свідомо. У більшості випадків це відбувається, коли Москва – не в минулому, а тепер – відчуває міжнародний тиск, пов’язаний з її діяльністю”. “Дорогий президенте Путін, Гітлер і Сталін змовились, аби почати Другу світову війну. Це факт. Польща була жертвою цього жахливого конфлікту”, – написала посолка США в Польщі Джорджетт Мосбахер у своєму Twitter.

Нещодавно, Сполучені Штати Америки закликали Росію перестати займатися звеличуванням своєї ролі у перемозі над нацизмом, нагадавши, що Друга світова війна розпочалась у 1939 році, коли Сталін і Гітлер розділили Східну Європу. Про це заявив посол США при постійній раді ОБСЄ Джеймс Гілмор. “Військові і цивільне населення Радянського Союзу виявили велику жертовність у знищенні нацизму. Про це сьогодні нагадали наші російські колеги. І ми шануємо цю жертовність. Але ми також повинні не забувати, що Друга світова війна розпочалася у 1939 році, коли Сталін і Гітлер ухвалили пакт (Молотова – Ріббентропа — ред.), який розділив Східну Європу на радянську і нацистську зони контролю”, — сказав дипломат. “Ми солідарні з нашими європейськими партнерами і виступаємо проти фальсифікації історії Росією”, — відзначив Гілмор.

Росія взяла на озброєння пам’ять про війну. Свою, викривлену та вигадану. В Кремлі досі не зрозуміли, що прихід Червоної Армії до Європи означав перемогу над нацистською Німеччиною, але “армія-визволитель” не звільнила ці країни. Пам’ятники радянським маршалам і танкам в східноєвропейських суспільствах не вважають пам’ятниками визволителям. А незгода з поглядами Кремлівської влади щодо цього в Росії вважається злочином. А злочини проти імперії Кремля “повинні бути покарані”.

3 квітня, у столиці Чехії Празі, незважаючи на протести Москви, демонтований пам’ятник маршалу Івану Конєву. За повідомленням представника міської адміністрації, статуя полководця буде виставлена як експонат в запланованому “Музеї пам’яті 20 століття”. “Конєв повалений, але Конєв буде стояти – лише в музеї. В результаті зіграні останні ноти в цьому етюді”, – прокоментував подію голова районної адміністрації Прага-6 Ондрей Колар. МЗС Росії з глибоким обуренням відреагувало на рішення празької влади про знесення пам’ятника. Причому настільки обурено, що сили безпеки Чехії побоювалися за життя двох політиків – глави адміністрації 6-го району Праги Ондржея Коларжа і мера чеської столиці Зденека Гржіба, дії яких “в останні місяці викликали гнів Москви”. Це стверджує чеське видання Respekt. Журналісти пов’язують демонтаж пам’ятника радянському маршалу Івану Конєву в Празі з рішенням Коларжа. Гржіб, в свою чергу, підписав рішення про перейменування площі Pod kaštany (Під каштанами), перед посольством РФ в чеській столиці на честь Бориса Нємцова. Чеський сайт новин Novinky.cz з посиланням на прес-секретаря мера Праги Мартіну Вацкову раніше повідомив, що Зденек Гржіб “отримав короткострокову поліцейську охорону”. У публікації також вказувалося на підвищену активність російських спецслужб в Європі і на прибуття в Прагу людини, який міг становити небезпеку для мера.

У Чехії Кремль не зміг кардинально вирішити питання з місцевими борцями проти Кремлівської ідеології. Не по зубам Кремлю політики Європи. Занадто великі сили стоять за простими чиновниками у демократичному світі. Занадто великі ризики для Імперії. З менш вагомими, на погляд Кремля, фігурами, які “мають наглість суперечити владі” та будь яким чином протидіяти “Імперії зла”, питання вирішуються радикально. Знайдений убитим в готелі французького міста Лілль чеченський блогер і критик промосковської влади в Чеченській Республіці Імран Алієв став жертвою замовного вбивства. За даними місцевих правоохоронних органів, це вбивство має всі ознаки політичного мотиву. Чеченська діаспора в Європі вважає, що вбивство блогера пов’язано з убивством Зелімхана Хангошвілі в Берліні влітку минулого року. Результати розслідування німецьких правоохоронців вказують на те, що вбивство було заплановано Кремлем на державному рівні. Погрози, тюрми та тортури і, нарешті, вбивства – ось “державні нагороди від білокам’яної тим, хто намагається відстоювати Правду, відмінну від Кремлівської.

Росія всіх і вся звинувачує у “переписуванні історії”, але при цьому сама намагається нав’язати світу ту версію історії, яку було написано Радянським тоталітарним режимом. Історія для того режиму, як відомо, була не більш, ніж засобом ідеологічних маніпуляцій та приховування власний злочинів. Захищаючі такий підхід, Росія, по суті, сама стає фальсифікатором історії. Але СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ, врешті решт, все розставить по своїх місцях.

джерело