ГРУ і ФСБ за наказом Путіна вербують молодь в пострадянських країнах.

Російська влада, починаючи з 2018 року, активно розвиває нові інструменти для посилення свого впливу в світі, оскільки старі методи нав’язування “русского мира” продемонстрували свою неефективність. Об’єктами першого пріоритету на сьогодні є пострадянські країни, де Росія прагне не тільки забезпечити собі міцні позиції, а й посилити євразійські інтеграційні настрої.

У цьому контексті Росія почала жорстку боротьбу за лояльність молоді, яка все більше підпадає під вплив Заходу, що набуває масштабного і загрозливого характеру для російського керівництва. Адміністрація президента РФ шукає можливості і виділяє значні фінансові ресурси на те, щоб залучити якомога більше представників молодого покоління в проросійські проекти. Загальна мета – протистояти «ліберальним цінностям Заходу», налагодити системну підготовку нового покоління контрольованих лідерів і створити між ними постійний зв’язок. Така діяльність координується на рівні Ради Безпеки РФ в тісній взаємодії зі спецслужбами.

В.Путін у 2018 році затвердив національний проєкт “Освіта”, в рамках якого в усіх регіонах РФ на базі загальноосвітніх установ почали створювати центри освіти”Точка Роста” (На федеральному рівні за реалізацію проекту відповідають керівники суб’єктів РФ (губернатори або глави адміністрацій). Проєкт фінансується з державного бюджету (784, 5 млрд руб.). До 2024 року планується відкрити 16 тис. Центрів освіти по всій РФ.

В рамках проєкту розпочато системну роботу з молодіжною внутрішньої аудиторією. Російське керівництво зосередилося на вихованні нового покоління молоді, яке буде прагнути служити інтересам РФ і прихильний традиційним російським цінностям. Основними координаторами національного проєкту виступають Міністерство освіти РФ і ФСБ РФ, які проводять одночасний відбір серед представників російської молоді кандидатів (в майбутньому можуть бути використані в державних інтересах).

Однак, проєкт “Точка Роста” не обмежується тільки національним рівнем. У березні 2020 року розпочато другу (міжнародний) частина проекту в сфері публічної дипломатії. Це новий формат молодіжної політики в пострадянському просторі, до якого Росія віднесла в першу чергу: Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Вірменію, Латвію, Литву і Україну. Проєкт передбачає проведення на пострадянському просторі комплексу освітніх заходів, в рамках якого демонструються переваги Євразійського економічного союзу і Союзної держави Росії і Білорусі. Проєкт націлений на лідерів молодіжних організацій зазначених країн, молодих представників політичних партій, юних експертів в галузі міжнародних відносин, підприємців і студентів, що цікавляться міжнародною проблематикою і відносяться до вікової групи 18-35 років. Акцент в роботі зосереджується на загальній історії, спільні цінності, спільну погляді на минуле, завдяки яким буде формуватися спільний з Росією погляд на майбутнє. Новий інструмент російського впливу за кордоном розрахований до 2030 року.

Проєкт “Точка Роста” є спільною операцією ГРУ ГШ ЗС РФ і ФСБ РФ, здійснюється під контролем Адміністрації президента РФ і фінансується за рахунок президентських грантів під прикриттям народної дипломатії.

Керівником євразійського молодіжного проєкту “Точка Роста” є політолог Сергій ПАНТЄЛЄЄВ. Дану особу пов’язують з в / ч 54777 (72-й окремий центр) – підрозділом, який спеціалізується на проведенні психологічних операцій і операцій в кіберпросторі, підпорядковується Управлінню Військ інформаційних операцій ГРУ ГШ (в / ч 55111).

Проєкт реалізується підконтрольної ГРУ ГШ автономною незалежною організацією “Інститут російського зарубіжжя”, президентом якої виступає С.Пантелеев (є також керівником ГО “Луганське земляцтво”, зареєстроване в Москві 30 січня 2014 р).

Співзасновниками організації “Інститут російського зарубіжжя” є старші офіцери зазначеної вище в / ч 55111, експерти в проведенні психологічних операцій та інформаційних воєн – Денис ТЮРІН і Олександр Старунская. У квітні 2021 р Д.Тюрін потрапив до списку санкцій США як співробітник ГРУ ГШ, разом з компанією “Інформаційне агентство (ІА)” Інфорос “. А.Старунского в цьому списку немає, проте він є членом ради директорів ІА “Інфорос”. У травні 2021 В.Путін призначив А.Старунского членом наукової ради при Раді безпеки РФ, де він відповідає за “зовнішні операції Росії”.

У липні 2020 газета “The New York Times” писала, що в / ч 54777 (72-й окремий центр) поширює дезінформацію через сайти inforos.ru, infibrics.org, oneworld.press. Адреса інформаційного агентства “Інфорос” – вул. Кржижановського 13, кв.2 (м.Москва). За цією ж адресою на ім’я О.Старунского зареєстровані: АНО “Інститут російського зарубіжжя”, АНО “Інформаційна цивілізація XXI століття”, Асоціація “Діловий клуб ШОС” (з квітня 2019 г. 20% асоціації належить ІА “Інфорос”).

Інформаційний порядок денний євразійського проєкту “Точка Роста” формулює Сергій Лущ, куратор білоруського напрямку і голова ради директорів Асоціації “Сприяння розвитку інтеграції, міжнародного соціально-культурному і діловому співробітництву”. С.Лущ має зв’язки з адміністрацією президента РФ. У минулому він був лідером проросійської організації “Русь молода” (тісно пов’язана з іншими проросійськими молодіжними проектами в Білорусі “Наші”, “Молода Гвардія”, “Місцеві”). С.Лущ також є ініціатором створення “Безсмертного полку” в Мінську і засновником в 2021 році опозиційного політичного проекту “Союз”, створеного для просування білорусько-російського співробітництва (станом на травень 2021 року Мін’юст РБ відмовив партії в державній реєстрації).

Центри “Точка Роста” швидше за все поширюються в окупованому РФ Криму. За планами російського керівництва, не менше 70% учнів освітніх установ Криму має бути охоплено навчальними програмами проєкту “Точка Роста”, в тому числі з використанням дистанційних форм навчання та мережевого партнерства. За допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій і лояльних Росії осіб професорсько-викладацького складу, відбувається нав’язування помилкових і перекручених уявлень про історію становлення України та законності окупаційних дій Росії в Криму. Даний факт сприяє укоріненню антиукраїнських настроїв серед кримської молоді. Росія прагне залучити якомога більшу кількість кримської молоді в свої проєкти, щоб в майбутньому сформувати прошарок молодих лідерів зі стабільними проросійськими поглядами.

Особи, які пов’язані з проєктом “Точка Роста”:

ГАЙДА Федір Олександрович, доктор історичних наук, викладач Московського державного університету ім. Ломоносова. Співпрацює з видавцем Модестом Колеровим, автором книги “Українці: історія походження та вживання поняття” (2019 г.).

ГРІШЕНІН Роман Миколайович, заступник виконавчого директора Фонду підтримки публічної дипломатії ім. Горчакова, виконавчий директор Центру зовнішньополітичного співробітництва ім. Примакова. Випускник Академії ФСБ в 1995 році.

ГУМАШЯН Гоар Ашотовна, креативний директор Російсько-вірменського університету, голова громадської організації “Безсмертний полк Вірменії”.

ГУЩИН Олександр Володимирович, 1978 р.н., експерт Російського ради з міжнародних справ (питання зовнішньої політики РФ на євразійському та пострадянському просторі, сучасного розвитку України, Білорусі та країн Балтії).

Джабар Володимир, 29.09.1952 р.н., перший заступник голови Комітету Ради Федерації з міжнародних питань. Випускник Вищої школи КДБ ім. Дзержинського в 1982 році. З 1980 по 2006 роки працював в центральному апараті ФСБ. Генерал-майор ФСБ у відставці.

ДЗЕРМАНТ Олексій Валерійович, 04.06.1979 р.н., член науково-експертної ради при Голові колегії Євразійської економічної комісії, член Клубу Горчакова, директор Центру вивчення і розвитку континентальної інтеграції “Північна Євразія”, один С.Пантелеева. Сфера відповідальності – Білорусь, популяризує євразійство в Білорусі.

ЕПІФАНЦЕВ Станіслав, Фонд “Спадщина Євразії”. Сфера відповідальності – Киргизстан.

Євстафій Дмитро, 31.05.1966 р.н., експерт з військово-політичних питань нацбезпеки РФ. Професор Вищої школи економіки, факультет комунікацій, медіа та дизайну.

Зінківська Дарина, директор некомерційної організації по роботі з молодіжними проектами “Інститут соціально-креативного розвитку активу” ( “Іскра”) і член Клубу Горчакова. Відповідальна за напрямок використання традиційних медіа-платформ і соціальних медіа-мереж.

Коваленок Сергій Сергійович, радник ректора Луганського державного університету ім. Даля з питань внутрішньої і зовнішньої політики (окуповані райони Луганської області, так звана “ЛНР”).

КРАМАРЕНКО Максим Борисович, голова інформаційно-аналітичного центру Інституту євразійської політики. Відповідальний за організацію заходів, які проходять під егідою “Точка Роста”. Сфера відповідальності – Казахстан.

КУРІЛЁВ Костянтин Петрович, 1975 р.н., доктор історичних наук – історія міжнародних відносин і зовнішня політика. Директор Центру досліджень пострадянських країн. Член російського військово-історичного товариства (з 2020 року). Головний редактор журналу “Пострадянські дослідження”.

Лапенко Марина Володимирівна, кандидат історичних наук, директор інформаційно-аналітичного центру “Євразія-Поволжя” (ресурс, підконтрольний АП РФ).

Межу Борис Вадимович, 23.10.1970 р.н., політичний аналітик, лектор Московського державного університету ім. Ломоносова.

Носовичах Олександр Олександрович, 01.01.1987 р.н., політичний аналітик, директор Балтійського дослідного медіа-центру, шеф-редактор аналітичного порталу RuBaltic.ru (ресурс, підконтрольний АП РФ). Спеціаліст з міжнародних відносин у Східній Європі та суспільно-політичних процесів в країнах Балтії і України.

Синицин Михайло Володимирович, 30.11.1982 р.н., радник Апарату Комітету Ради Федерації з міжнародних справ.

Тажибаєв Алібек, 27.06.1984 р.н., директор Центру аналітичних досліджень “Євразійський моніторинг” (структура, підконтрольна АП РФ), сфера відповідальності – Казахстан.

ХАЛАТЯН Айк Грантович, політичний оглядач, редактор Dalma News, сфера відповідальності – Вірменія.

Шавіна Євгенія Вікторівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри політичної економіки і історії економічної науки РЕУ ім. Плеханова.

ШЕВЦОВ Юрій Вячеславович, політичний аналітик, директор Центру проблем європейської інтеграції (Білорусь).

Спроби Росії впливати на молодь країн пострадянського простору набувають масштабного та системного, а найголовніше – загрозливого характеру.

джерело