Диплом так званої “ДНР”. Що робити далі?

До нас звернувся студент, який в цьому році має отримати диплом про вищу освіту фейкової “ДНР”. Він описує ситуацію з освітою, яка наразі склалася в так званій “республіці”.

Викладаємо текст письма від автора:

“Яку освіту я отримаю?
Спеціальність – “Менеджмент і управління персоналом”. Так, той самий марення, який «в моїй країні» нікому не потрібен. Представники менеджменту нікому не потрібні, адже на даний момент існує величезний дефіцит робочих спеціальностей. Краще б спочатку думав перед тим, як подавати документи. Та й платять там більше.

Республіканське освіта – як це насправді?
Нагадую, що ДНР – невизнана держава, навіть в РФ. Ще жодна країна світу, крім таких же невизнаних, офіційно не заявила про наше існування і навряд чи це зробить.
Дипломи про вищу і будь-яку іншу освіту утворенн ДНР визнаються Російською Федерацією, але по суті все безпосередньо залежить від роботодавця. Держпідприємства РФ, може, і закриють очі, візьмуть цей папір. А ось комерційні – не поспішають. Тут вирішує роботодавець, кому працювати, а кому – ні.

Наприклад, на території РФ я відгукувався на кілька вакансій і відповідав, що маю диплом ДНР. Але їх не влаштовував факт того, що це утворення ДНР.
Я пробував піти на вакансію менеджера з продажу в “М-Відео», ходив на співбесіду щодо страхового агента, намагався навіть відгукнутися на вакансію в ріелторську контору, де всім абсолютно все одно на освіту. В результаті навіть там натякнули, що вакансій для ДНР немає. А вони колись були?)

Куди податися з дипломом ДНР?
А ви знаєте, нікуди. В Україні їх теж не приймають, навіть показувати вищу освіту з Донецька там страшно. Єдиний варіант – місцеві роботодавці. Вони, правда, в шоці, яких кадрів періодично їм підкидають навчальні заклади, але що поробиш … Який рівень освіти, такий і підхід. Я не рвуся бути кращим в області своєї освіти, я і так працюю в інтернеті і ще допомагаю по бізнесу своїй мамі. Просто прикро, адже ми отримуємо освіту в надії на те, що воно стане в нагоді. А тут невизнаний ніким диплом, та ще й нікому непотрібний всередині республіки.

Мені складно думати про майбутнє. Це факт. З такою освітою розраховувати на працевлаштування де-небудь в РФ або України неможливо. А у нас немає планів з дружиною залишатися тут назавжди. Хоча б тому, що тут небезпечно. З’являться діти, що нам робити далі? Це сьогодні я працюю, а завтра – хто його знає.

Сподіваюся, що майбутні покоління перестануть страждати від політики, яка втрутилася в навчання для студентів. У нас в Донецьку багато талановитих хлопців, але місцева освіта, на мою думку, ставить на них хрест, адже всередині республіки хорошої роботи не так багато, як кажуть по телевізору.”